mormon.org Україна
Наші люди
Наші цінності
Наші віровчення
Відвідайте нас
.

Привіт, мене звуть Kirk Taylor

  • Kirk Taylor
  • Kirk Taylor
  • Kirk Taylor
  • Kirk Taylor
  • Kirk Taylor
  • Kirk Taylor
  • Kirk Taylor
  • Kirk Taylor

Про себе

У дитинстві, як і багато малих дітей, я мріяв про те, що стану рок-зіркою. Я все ще мрію стати рок-зіркою. Напевно, на цьому етапі це нездійсненна мрія. Хоча у музиці я дійсно знаходжу величезну радість. Я навчаю грі на фортепіано і професійно граю ще зі школи. Ми з дружиною керуємо мистецькою студією, і щодня нас оточують талановиті музиканти. Це так захоплююче---грати роль в у молодіжній музичній подорожі. Наша мрія ледь не зникла, коли ми тільки одружилися і я залишив музику заради кар’єри біржового маклера. Пропрацювавши п’ять років на жалюгідній роботі, я нарешті зрозумів, що своє покликання і щастя я можу знайти в музиці. Просидівши п’ять років за столом біржового маклера, я дуже погладшав. Полишивши нарешті офіс, щоб зайнятися тим, що було справжньою моєю пристрастю, я знав, що мені потрібно мудро зайнятися своїм здоров’ям. Я серйозно зобов’язався перед Господом, що буду робити все від мене залежне, аби повернутися до форми. Я почав бігати три дні на тиждень. Через рік я зміг пробігти дистанцію у півмарафону. Пізніше того ж року я пробіг марафон і взяв участь у двох змаганнях з тріатлону. З того часу я вісім разів проходив усі етапи у змаганнях з тріатлону “Ironman”. Однак найважливішою у моєму житті є сім’я. Я люблю читати, грати у відеоігри і Лєго, плавати, подорожувати пішки та кататися на велосипеді з дітьми. Мені подобається просто снідати разом! Мені пощастило мати чудову дружину і сім’ю. Я такий вдячний за щоденні благословення, які ми отримуємо разом, як сім’я завдяки нашій любові й вірі.

Чому я мормон

Мої батьки приєдналися до Церкви ще молодятами. Я народився вже у цій вірі і ріс, постійно відвідуючи Церкву. Офіційним членом Церкви я став, коли охристився у вісім років. У той момент, коли я робив те, чого від мене хотів Бог, я, безсумнівно, мав віру. Я вірив, що Джозеф Сміт дійсно був пророком, який в юності мав дивовижний досвід, і що мені пощастило пізнати істину. Але я був молодим, і, звичайно ж, моє свідчення про євангелію було ще новим і слабким. Коли я навчався у старших класах, наша сім’я вже не так активно відвідувала Церкву. Я відчував, що мені чогось бракувало в житті, і я дуже добре розумів, що те щастя, яке я відчував, коли був молодшим, тепер зникло. Кілька друзів з Церкви нарешті переконали мене прийти на семінарію (ранішній клас вивчення Писань для всіх членів Церкви віку учнів старших класів). Я не міг не помітити, що ці хлопці та дівчата здавалися по-справжньому щасливими, і я відчайдушно захотів відчути це й собі. Я подумав: “Мабуть, мені треба спробувати зробити те, чого мене навчили. Я буду частіше молитися, читати Писання, щодня намагатимусь старанніше наслідувати приклад Спасителя”. Проходили дні й тижні, і я почав усвідомлювати, що моє життя разюче змінилося. Я відчував мир. Я відчував справжню радість та щастя. Я зрозумів, що мої молитви були почуті і що на них буде дана відповідь. Я дізнався, що це істина! Той час й ті переживання стали поворотним моментом у моєму житті. Врешті-решт я подумав: “Якщо Бог чує і відповідає на мої молитви, Він почує і відповість кожному”. Я хотів поділитися цією дивовижною істиною з усіма, і це стало моїм найбільшим бажанням. Кілька років потому я зміг служити місіонером повного дня для Церкви. Я не знаю, чи був колись більш щасливим. Це був просто дивовижний, захоплюючий досвід---щодня ходити курними дорогами, ділитися євангелією і відчувати радість, спостерігаючи, як інші відкривають для себе цю істину. Я---мормон, тому що я цілком вірю в те, що це істина, завдяки духовному досвіду і щоденному життю .

Як я живу згідно з моєю вірою

Життя за вірою для нашої сім’ї починається саме з цього: нашої родини. Сім’єю ми щодня читаємо Книгу Мормона. Ми почали 1 січня 2009 року і з того часу не пропустили жодного дня. Іноді нам доводиться читати у машині по дорозі додому, коли ми пізно повертаємося бейсбольної гри---дякувати Богу за Писання у смартфонах! Сім’єю ми щодня молимося, стоячи навколішки, і кожна дитина промовляє свою власну молитву, а потім один з нас промовляє “сімейну молитву”. Ми любимо бути у Церкві кожної неділі. Я не думаю, що будь-хто з нас має щось проти того, що ми проводимо у Церкві три години, оскільки неділя---це Господній день, а як можна “зберігати день суботній святим” краще, ніж долучатися до роботи в наших групах і класах у Церкві? Також щомісяця ми постимося. Це означає, що ми пропускаємо принаймні два прийоми їжі, тобто обходимося без їжі чи води. Ми намагаємося витримувати 24 години, але це може бути занадто складно. Потім ми віддаємо “пожертвування від пощення” до Церкви, щоб допомогти нужденним. Ми також сплачуємо 10 відсотків свого доходу Церкві, аби допомогти у побудові храмів і домів зборів. Дуже рідко буває, щоб серед тижня у нас не проводилися церковні заходи. Наші хлопці беруть участь у молодшій дружині скаутів через їхню церковну групу, а моя дружина збирається разом з іншими жінками з Церкви принаймні раз на місяць для проведення натхненних заходів. Однією з причин, які, на мою думку, роблять нашу Церкву величною, є той факт, що кожна людина має призначення, або “покликання”, яке вони виконують як акт служіння або надання допомоги. Ніхто не отримує грошей за служіння у своєму покликанні. Ці покликання пропонують кожному члену Церкви їхнім місцевим єпископом. Я мав благословення служити вчителем семінарії протягом останніх восьми років. Семінарія---це програма вивчення Писань для всіх членів Церкви, які навчаються в середній школі. Наш клас збирається щодня за годину до початку уроків у школі. Я полюбив викладання в семінарії, оскільки щодня мені треба копати глибше в Писаннях і ділитися моєю вірою з молоддю. Це чудово і так упокорює, коли бачиш, як їхня віра вкорінюється і росте. Життя за нашою вірою означає щодня прикладати максимум зусиль, аби робити те, що є правильним.