mormon.org Україна
Наші люди
Наші цінності
Наші віровчення
Відвідайте нас
.

Привіт, мене звуть Chip

  • Chip White
  • Chip White
  • Chip White
  • Chip White
  • Chip White
  • Chip White
  • Chip White
  • Chip White

Про себе

Я чоловік прекрасної жінки, батько двох чудових хлопців-підлітків, один з яких зараз служить на місії, і на превеликий смуток моєї сім’ї, я ВЕЛИЧЕЗНИЙ фанат Nascar (професійна ліга автоперегонів), Джеффе Гордоне, ВПЕРЕД!!! Я працював у службі надання екстреної допомоги з 16 років, служачи в якості пожежника-добровольця, працівника швидкої медичної допомоги і тепер, протягом останніх 23 років, в якості офіцера поліції. Мені подобається те відчуття хвилювання, коли потрапляєш у неконтрольовану ситуацію і відновлюєш порядок (це дуже схоже на те, що робить мормонська церква в житті людей).

Чому я мормон

У дитинстві відвідування церкви не було для мене найвищим пріоритетом у неділю, і так це було й у моєму дорослому житті. Шість років тому мій найстарший син, якому було 14 років, заночував удома у свого найкращого друга у ніч на неділю, і його запросили відвідати наступного ранку Церкву з його сім’єю. Коли тієї неділі наш син повернувся додому, він був дуже радісний, але не тому, що переночував у свого друга, але через те, що відчув у церкві. Він не міг дочекатися наступної неділі, щоб знову туди піти, і продовжував відвідувати Церкву із сім’єю свого друга протягом кількох наступних тижнів. За цей час мій молодший син побачив у своєму братові зміни і запитав, чи можна йому теж піти до Церкви. Нам з дружиною було цікаво, що такого в цій Церкві, і вона відчула, що нам усім слід піти і дізнатися про неї, але я був упертий і залишився вдома. Після кількох місяців я побачив чудові зміни в членах моєї сім’ї, вони сказали мені про особливі почуття, які вони мали, коли були в Церкві, і що вона істинна. Ось коли я зрештою вирішив піти і подивитися, про що говорила моя сім’я. У першу неділю мого відвідування Церкви, я йшов з негативним настроєм, але скоро моє враження змінилося. З тих пір і до сьогодні ці негативні почуття замінилися на відчуття спокою і безпеки, які приходили до мене після того кожної неділі. Ці почуття продовжують зростати, і я не можу уявити свого життя без Церкви. Неможливо описати словами той вплив, який мала Церква і віра на мою сім’ю. Церква зайняла центральне місце в житті кожного з нас, в тому, як ми живемо, любимо, служимо і справляємося з великими і малими випробуваннями нашого щоденного життя.

Як я живу згідно з моєю вірою

Зобов’язання—це хороше слово, яке це пояснює. І не тому, що я не відчував зобов’язань щодо моєї дружини чи сім’ї раніше, але я маю зобов’язання між собою і Богом. Зобов’язання, які так багато для мене означають, зараз допомагають мені скеровувати моє життя і є набором цінностей, за якими я живу день у день. Тепер, коли я маю приймати рішення, цей процес відбувається набагато легше, коли я основую їх на своєму зобов’язанні і на цінностях та нормах, які я встановив, щоб керуватися ними в своєму житті.